Про заповіт та спадкування четвертої черги

Відповідно до ч.1 ст. 123 Цивільного кодексу України право на спадкування  мають особи, визначені в заповіті.

Ч.2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття за заповітом, а також в разі охоплення заповітом всієї спадщини право на її спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1254 Цивільного кодексу України.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 Цивільного кодексу України.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба і дід як з боку батька, так і з боку матері ( ст. 1262 Цивільного кодексу України).

 У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 Цивільного кодексу України).

Ст. 1264 Цивільного кодексу України передбачає, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

 Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, ст.4 Сімейного кодексу України встановлено, що особа має право лише на одну сім’ю. 

 В абз. 4 п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, «до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоч і проживала спільно із спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою».

Ч.1 ст. 1265 Цивільного кодексу України передбачено, що у п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Відповідно до ч.2 ст.1265 Цивільного кодексу України у п’яту чергу право на спадкування також одержують утриманці спадкодавця, які не біли членами його сім’ї. Утриманцями слід вважати неповнолітню або непрацездатну особу (жінку, чоловіка при досягненні відповідно 55 і 60 років, інвалідів І, ІІ і ІІІ груп), яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

В абз. 16 п.6 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, обговореного 1 березня 2013 року на засіданні Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеному в листі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ по спадкуванню», роз’яснено, що у якості заінтересованих осіб, повноважних пред’являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК, можуть розглядатися виключно особи, суб’єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК (спадкоємці за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачі) порушені у зв’язку із вчиненням заповіту.

 Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

  Разом з тим,  стаття 16 ЦК України визначає що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. 

On Февраль 7th, 2017, posted in: Блог Адвоката Пискун by
Разработка логотипа и дизайн Брендбук.