Відповідно до ст. 180 СК батьки зобов’язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст.ст. 198, 199 СК, і своїх повнолітніх дочку, сина.
При вирішенні спору про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, суди враховують, що укладення нею шлюбу не припиняє передбаченого законом обов’язку утримувати її до досягнення повноліття, а утримання дитини, на яку стягуються аліменти, у державному чи комунальному закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі – стягнення аліментів на користь того з батьків, з яким до цього проживала дитина, якщо він витрачає їх за цільовим призначенням.
Якщо дитина постійно проживає в такому закладі, а батьки не беруть участь в її утриманні, адміністрація цього закладу має право пред’явити до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна та піклувальника відповідно з ст. 245 СК.
Стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з підстав, передбачених ст.ст. 198,199 СК здійснюються у судовомому порядку за новою позовною заявою.
Відповідно з ч.1 ст. 181 СК способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплат тощо) не повинні порушити її права (ч.1 ст. 189 СК). При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК, що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника – він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи (ЗУ “Про виконавче провадження”). Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включити умови про індексацію (ч. 2 ст. 184).
Договір має бути укладеним письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання батьком (матір’ю) свого обов’язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 СК) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячною.
У разі виїзду одно з батьків на постійне проживання в державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти стягуються відповідно до вимог ч. 5-7 ст. 181 СК.
Доцільно зауважити, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій валюті.
За рішенням суду батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо її дохід набагато перевищує дохід кожного з них і повністю забезпечує її потреби (ст. 188 СК).
Батьки мають право з дозволу органу опіки та піклування укласти між собою договір про припинення права на аліменти у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), який підлягає нотаріальному посвідченню й державній реєстрації (ст. 1190 СК).
Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі, наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі діти, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з якими вони проживають.
Обов’язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК).
Даний обов’язок не є абсолютним. У зв’язку з цим, на вимогу дочки, сина, до яких пред’явлено позов про стягнення аліментів, суд зобов’язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обовязків щодо них.
Відповідно до ч.2 ст. 205 СК при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків суд враховує можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.
Передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов – повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена ст. 196 СК санкціязастововується за наяності прямої вказівки про це в договорі.
У разі пред’явлення до особи, яка вже сплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має право вчинити дії, передбачені ч. 3 ст. 36 ЦПК, щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі.
Якщо дитина перебуває на утримані держави, територіальної громади , розмір аліментів може бути зменшено за заявою батьків, уповноваженою цієї громади і за згодою органу опіки та піклування.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішення законної сили.
Постанова ВСУ