Інтелектуальна власність

Особливості правового регулювання інтелектуальної власності

Сучасна економіка в усьому світі і в Україні зокрема, диктує особливі правила застосування об’єктів інтелектуальної власності в повсякденному житті. При застосуванні цих об’єктів в цивільному обороті, їх значення прирівняне до відносин в області матеріального виробництва, є раніше єдиною середовищем цивільно-правового регулювання. Сучасний економічний оборот в суспільстві неможливо уявити собі без участі об’єктів інтелектуальної власності.

Основна проблема їх споживання – законне введення в цивільний оборот, без порушення прав авторів і правовласників. Чим більше в громадянському суспільстві приділено розвитку науки, літератури і мистецтва, техніки і технологій, тим більш цивілізовано суспільство. Високий інтелектуальний потенціал суспільства і рівень правової грамотності населення дозволяють досягти вирішення безлічі економічних проблем задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Результати інтелектуальної діяльності становлять найважливіші ресурси економіки, добробуту.

Перехід України до ринкової економіки, до приватної власності зажадав реформування правової бази, пов’язаної із захистом і використанням результатів інтелектуальної діяльності. Правове регулювання інтелектуальної власності є основою і головної мети – узаконити акт використання об’єкта інтелектуальної власності або його заборони по волевиявленню правовласника.

Проблеми отримання правової охорони результатів інтелектуальної діяльності завжди були актуальні в усьому світі і особливо гостро проявилися в XIX-XX ст у зв’язку з бурхливим зростанням технічного прогресу. Тоді ж вперше і було визначено поняття промислової власності та способи її правової охорони. Це сталося в 1883 р на Паризької конвенції про охорону промислової власності. Відповідно до п.2 ст.1 Конвенції до об’єктів охорони були віднесені винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування, а так само зазначення походження товарів.

В подальшому світова спільнота пішло по шляху розширення об’єкта правової охорони на результати творчої праці. Були прийняті Міжнародні конвенції про охорону літературної і художньої власності в 1886 і про міжнародну реєстрацію знаків 1891 р Найважливішим Міжнародною угодою є прийняття Конвенції про заснування Всесвітньої Організації інтелектуальної власності (Стокгольм 1967 г.).

Договір ВОІВ вперше ввів поняття «інтелектуальна власність» в міжнародні правові документи, а ст. 2 Конвенції розкрила значення терміна «інтелектуальна власність» як права, що відноситься до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

В даний час по всіх об’єктах промислової власності проводиться державна експертиза патентними відомствами країн учасниць Паризької конвенції і видаються офіційні охоронні документи, патенти або свідоцтва.

Таким чином, держава закріплює за автором і (або) власником патенту виключні матеріальні та особисті нематеріальні права, а охорона цих прав, здійснюється за допомогою сучасних законів розроблених в кожній країні з урахуванням положень міжнародних конвенцій і особливостей національних законодавств.

 

Разработка логотипа и дизайн Брендбук.