Основні положення про роль адвокатів

(Прийняті VII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року (витяги))

Доступ до адвокатів і юридичної допомоги

1. Будь-яка людина в праві звернутись по допомогу до адвоката за своїм вибором для підтвердження своїх прав і захисту в усіх стадіях кримінальної процедури.
2. Уряди повинні гарантувати ефективну процедуру і працюючий механізм для реального і рівного доступу до адвокатів усіх осіб, які проживають на його території і підпорядковані його юрисдикції незалежно від раси, кольору шкіри, етнічного походження, статті, мови, релігії, політичних та інших поглядів, національного або соціального походження, економічного чи іншого статусу.
3. Уряди мають забезпечити необхідне фінансування та інші ресурси для юридичної допомоги бідним та іншим незаможнім людям. Професійні асоціації адвокатів мають співробітничати в організації та створенні умов подання такої допомоги.
4. Уряди та професійні асоціації адвокатів повинні розробити програму, що має на меті інформування членів суспільства про їх права і обов’язки, про роль адвокатів у захисті основних свобод. З цією метою особлива увага має приділятися бідним та іншим незаможнім людям, оскільки вони мамі неспроможні відстоювати свої права і мають потребу у допомозі адвоката.

Гарантії діяльності адвокатів

16. Уряди мають забезпечити адвокатам:

а) можливість здійснювати їх професійні обов’язки без залякування, перешкод, завдання турботи  й недоречності втручання;

б) можливість вільно пересуватися і консультувати клієнта у своїй країні та за кордоном;

в) включення можливості піддавати покаранню або погрожувати його застосуванням та можливості обвинувачення, адміністративних, економічних та інших санкцій за дії, здійснювані відповідно до визначених професійних обов’язків, стандартів те етичних норм.

17. Там, де безпека адвокатів перебуває під загрозою у зв’язку з виконанням професійних обов’язків, вони мають бути адекватно захищені властями.

18. Адвокати не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їх справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

19. Суд або адміністративний орган не повинні відмовляти у праві адвоката, що має допуск до практики, представляти інтереси свого клієнта, якщо він був дискваліфікований відповідно до національного права і практики його застосування й даних Положень.

20. Адвокат повинен мати кримінальний і цивільний імунітет від переслідувань за заяви, що стосуються справи, зроблені у письмовій або усній формі при сумлінному виконанні свого обов’язку й здійсненні професійних обов’язків в суді, трибуналів або іншому юридичному або адміністративному органі.

21. Обов’язком компетентних влад є забезпечення адвокату своєчасно знайомитися з інформацією, документами справи, а у кримінальному процесі – не пізніше закінчення розслідування – до судового розгляду.

22. Уряди повинні визнавати і додержувати конфіденційності комунікацій і консультацій між адвокатом і клієнтом в рамках відносин, пов’язаних з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків.

   Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (1950 рік) та протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику як джерело права.

  В судовому Рішенні ЄСПЛ від 25 травня 1998 року Курт проти Турції  – Суд признав, що відкрити кримінальну справу проти адвоката заявниці, навіть якщо ці дії не мали правових наслідків, потрібно розглядати як втручання в здійсненні її права на подачу індивідуальної скарги, що є не сумісним з обов’язками держави-відповідача в відповідності з ст. 25 Конвенції.

  В Рішеннях ЄСПЛ у Справах «Нікула проти Фінляндії» від 21 березня 2002 року, «Моріс проти Франції» – постановлено, що мало місце порушення & 1 статті 6 (право на справедливий суд)  Європейської конвенції з прав людини та порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції. Тобто, Європейський суд  визнав право адвоката на свободу висловлення власної думки у якості захисника.

    В Рішенні ЄСПЛ Справи «Головань проти України» від 05.07.2012  – встановлено, що відсутність обґрунтування в постанові слідчого про проведення обшуку його проведення без санкцій суду та проведення обшуку незважаючи на заперечення, в той час як національне законодавство забороняло огляді, розголошення чи вилучення документів, пов’язаних з виконанням адвокатом доручення без його згоди, Європейський суд прийшов до висновку, що в даних діях міститься порушення статті 8 Конвенції.

  Крім того, враховуючи неодноразову скасування рішень про відмову в порушені кримінальної справи щодо осіб, які проводили обшук Європейський суд встановив порушення статті 13 Конвенції оскільки національні органи не змогли провести ефективне розслідування скарг заявника та заперечували можливість відновлення прав, включаючи відшкодування в порядку цивільного провадження.

   Гарантування права на правову допомогу на вибір особи  пов’язано з взятих Україною міжнародно-правових зобов’язань згідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року тощо.

  В Україні професійні права адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Кримінальним та Кримінально-процесуальними кодексами тощо.

Доцільно зауважити,  за порушення професійних прав адвоката, що  гарантуються та охороняються законодавством передбачена кримінальна відповідальність, а саме: ст. ст. 397- 400 КК України: втручання в діяльність захисника чи представника особи; погроза або насильство щодо захисника чи представника особи; умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи;   посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги.

  Рада Суддів Загальних Судів в Рішенні від 24.12.2013 року «Щодо забезпечення дотримання ст. 23. Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Головам апеляційних та місцевих загальних судів вважає за доцільне звернути увагу на таке.

  Пункт 3 ч.1 ст. 23 Закону  визначає, що проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора АРК, області, м. Києва та м. Севастополя.

 Пункт 12 ч.1 ст. 23 Закону визначає обов’язок органу або посадової особи, які затримали адвоката або застосували на нього запобіжний захід, негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону.

  Відповідно до ч. 2 вказаної статті в разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час   проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також ураховує вимоги п.п. 2 – 4 ч. 1 цієї статті.

При написанні були використані матеріали з Методичні рекомендації «Окремі питання забезпечення гарантій адвокатської діяльності». – Київ; Рада адвокатів Київської області, 2016 – Випуск 3. – 44 с. (автор матеріалів – Зосименко Г.Р.)