Конституцією України ст. 51 встановлено, що кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

 Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

   Сімейним кодексом України ст. 153 закріплено право батьків та дитини на спілкування, яке повинно здійснюватися безперешкодно. Тобто ніхто не може чинити перешкоди у спілкуванні батьків та дітей, крім випадків, коли таке спілкування негативно впливатиме на дитину та її інтереси.

  Доцільно зауважити, що батьки зобов’язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї, та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватись про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати до самостійного життя (ст. 150 СК України).

  Частинами 2, 3 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. А той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

 Законом України «Про охорону дитинства» ст. 11, 15 передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей.

  Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею.

  Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливими урахуванням інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України).

  Слід зазначити, що відповідно до ст. 19 СК України: звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

  Частиною 1 ст. Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.