Теорія і практика кримінального права України визначають, що об’єктивна  сторона зловживання владою або службовим становищем характеризується сукупністю трьох обов’язкових ознак:

• діяння у вигляді використання службовою особою влади чи службового становище всупереч інтересам служби;
• наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадянським інтересам, або інтересам юридичних осіб;
• причинного зв’язку між діяннями та наслідками.

 Зловживання владою визначається вчинення службовою особою, яка постійно або тимчасово здійснює функції представника влади, умисного всупереч діючого законодавства діяння, використання своїх повноважень, яким вона наділена на підставі законів та інших нормативно-правових актів, всупереч інтересам служби.

 Під використанням влади чи службового становища всупереч інтересам  служби розуміють вчинення службовою особою таких порушень своїх службових обов’язків, які заподіюють істотну шкоду інтересам окремим громадян, державним, громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. Поняття «інтереси служби» безпосередньо пов’язано з обсягом обов’язків службової особи. При цьому ураховується та, яким саме законним інтересам заподіяна шкода і яку з цих інтересів отримала вигоду службова особа.

При вирішенні питання, чи є діяння службової особи такими, що вчинені всупереч інтересам служби, також враховується пріоритетність інтересів, а також те, що в окремих випадках законодавець визначає пріоритетність певних інтересів шляхом встановлення їх кримінально-правового чи адміністративно-правового захисту, передбачаючи за посягання на них кримінальну або адміністративну відповідальність.

 З суб’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 364 КК України, характеризується виною у формі умислу. Умисел щодо використання влади або службового становища всупереч інтересам служби – прямий, а щодо наслідків відносно шкоди охорюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб вина може бути як у формі умислу, так і у формі необережності. Під корисливим мотивом розуміють прагнення особи отримати для себе або для інших осіб матеріальну вигоду, розуміючи при цьому наслідки своїх дій.

Таким чином, тільки в сукупності вище перелічених ознак, які є підставою для вчинення та наявності складу злочину – є підставою для пред’явлення особи обвинувачення у вчинення злочину передбаченого ст. 364 КК України.

Крім того, потрібно детально проаналізувати всю структуру організації на предмет виявлення чіткої субординації та підпорядкування.

В теорії управління є такі поняття, як «субординація», «кординація» і «реординація» між органами виконавчої влади.

Домінуючим серед управлінських відносин органів виконавчої влади є субординації, оскільки в державного управлінні тільки спираючись на владу і використовуючи її важелі, можна здійснювати державно-управлінський вплив.

Субординація – це , в найбільш поширеному розумінні, службове підпорядкування молодшого старшому, що базується на правилах службової дисципліни.

Водночас, стан (режим) підпорядкованості може мати різні ступені повноти. Зокрема, розрізняють наступні рівні підпорядкованості: повна підпорядкованість; часткова.

Безпосереднє підпорядкування передбачає значну організаційну та правову залежність об’єкта від суб’єкта управління.

На практиці виділяють також й інші види координації: узгодження; ієрархічна координація, предметно – технологічна, штабна та інші.

Об’єктивні зворотні зв’язки відображають рівень, глибину, адекватність сприйняття об’єктами, якими здійснюється управління, впливу компонентів суб’єкта державного управління, справжню роль останніх в їх функціонуванні та розвитку.

Об’єктивну основу управлінських відносин органів виконавчої влади складають наступні зв’язки (як форма суспільних дій): зв’язки, функціонально необхідні органи, позитивні зв’язки; негативні зв’язки.

З урахуванням вищевикладеного, для пред’явлення обґрунтованого обвинувачення особі у вчиненні злочину, передбаченого ст. 364 КК України потрібно глибоко проаналізувати функціональні, посадові положення відповідного департаменту, державної служби в цілому   на наявність у підпорядкуванні обвинуваченого інших осіб, про які йде мова у висунутому обвинуваченні, і чи могли дані особи отримувати від нього накази обов’язкові до виконання.