Про можливість установлення неповного робочого часу

  Згідно з ч.1 ст. 50 КЗпП України тривалість робочого часу працівник не може перевищувати 40 годин на тиждень. 

На конкретному підприємстві незалежно від форми власності і виду діяльності зазначена вище тривалість робочого часу реалізується шляхом установлення режиму робочого часу правилами внутрішнього трудового розпорядку (локальним нормативним актом, який затверджується у відповідності до вимог ст. 142 КЗпП України).

Згідно законодавства допускається за певних умов можливість установлення неповного робочого часу: неповного робочого дня; неповного робочого тижня; неповного робочого дня при неповному робочому тижні.

Відповідно до ст. 56 КЗпП України за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

 Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Не повнивний робочий день може встановлюватись: 

— за угодою сторін трудових відносин;

— за наданим працівником правом;

— у випадках, передбачених законодавством;

— у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці.

У розглянутих вище випадках неповний робочий час може встановлюватися:

— при прийнятті на роботу — шляхом зазначення про це в заяві особи, яка працевлаштовується. В наказі про прийняття на роботу зазначаються умови про неповний робочий час з визначенням режиму його використання.

— у випадку з ініціативи працівника до трудового мають бути внесені зміни (шляхом подання ним відповідної заяви), оформлені наказом про встановлення неповного робочого часу.

— сумісникам — працівникам державних (комунальних) підприємств — тривалістю, яка не може перевищувати 4 год. на день і повного робочого дня у вихідний день. З обов’язковим дотриманням вимог — положень, що містяться в Постанові КМУ від 03.04.1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

— жінці, яка перебуває у період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (відповідно до ЗУ «Про відпустки»).

Відносно частини питання про кількість годин на який скорочувати робочий тиждень і день — це питання домовленості між сторонами, що має бути зазначена у відповідному наказі.

 

On Октябрь 5th, 2016, posted in: Блог Адвоката Пискун by
Разработка логотипа и дизайн Брендбук.