Про можливість звільнення працівника (вагітної жінки) після закінчення строкового договору

Ч.3 ст. 184 Кодексу законів про працю України (далі по тексту: КЗпП) обумовлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч.6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна палата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Доцільно зауважити, що в Листі від 15.04.2011 № 3961/0/14-11/10 Міністерства Соціальної політики України зазначено, що звільнення жінок, зазначених у ч.3 ч. 184 КЗпП (див. вище), у зв’язку із закінченням строку трудового договору має свої особливості. Таке звільнення можливе, однак власник зобов’язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до їх фаху.

Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається. Однак відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, одна не більше ніж на три місяці з дня закінчення строкового трудового договору, а не з дня звільнення. Власник повинен тільки попередити жінку, що після закінчення строкового трудового договору вона до роботи допущена не буде, що на період пошуку підходящої роботи може перебувати вдома, що вона повинна буде з’явитись на підприємство, коли буде знайдена можливість її працевлаштовувати для продовження роботи (при працевлаштуванні на цьому підприємстві) або для одержання трудової книжки і розрахунку по заробітній платі (при працевлаштуванні на іншому підприємстві). За наявності зазначеного попередження можливий і інший варіант: продовження жінкою тієї ж (або за її згодою — іншої) роботи на цьому ж підприємстві до вирішення питання про її працевлаштування. Якщо жінка відмовляється від працевлаштування за фахом без поважних причин, то вона може бути звільнення на підставі п.2 ст. 36 КЗпП, навіть якщо після закінчення строку трудового договору пройшов певний час. Вважати при цьому трудовий договір продовженим на невизначений строк, що виключало б застосування п.2 ст. 36 КЗпП, неможливо, оскільки після закінчення строку трудового договору мала місце вимога припинення трудового договору (ст. 39 КЗпП).

On Октябрь 5th, 2016, posted in: Блог Адвоката Пискун by
Разработка логотипа и дизайн Брендбук.