Про звільнення майна з під арешту (тимчасова окупована територія)

 Згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної республіки Крим та м. Севастополя є тимчасово окупованою. 

  Частино 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту: «Закон») зазначено, що  примусове  виконання  рішень  покладається   на державну виконавчу  службу,  яка  входить  до  системи органів Міністерства юстиції України. Згідно Типового положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, що затверджено Наказом Міністерства юстиції України 20.04.2016 № 1183/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.04.2016 р. за № 617/28747 (далі по тексту: «Положення»): Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі по тексту: «Управління») є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту – «Департамент») та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. 

  Основними завданнями Управління є: реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі по тексту  — «виконання рішень»); …….. організація, контроль та здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом. 

Управління має право: управління здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через Відділ.

Діяльність територіальних органів державної виконавчої служби, на зазначених територіях є об’єктивно неможливим. 

  У Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень неможливо здійснити пошук за датою винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження або за переліком арештованого майна, в зв’язку із чим, надати запитувану Вами інформацію не вбачається можливим. 

    Відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 21.05.2003 № 388/7709 адміністратором Єдиного реєстру є Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України.Згідно пунктів 6.1, 6.2 цього Положення, інформація з Єдиного реєстру про наявність виконавчих проваджень (у тому числі завершених) відносно боржників – юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців надається у вигляді скорочених витягів у паперовій або електронній формі на запити будь-яких фізичних та юридичних осіб. Повні витяги з Єдиного реєстру надаються на запити сторін виконавчого провадження.

   Порядок надання інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5.Відповідно до норм вищевказаного положення, Підприємством, як адміністратором, інформація з Єдиного реєстру надається виключно у формі повного та скороченого витягів на підставі письмової заяви за формою, наведеного у Додатку 1 до Положення.

   Слід зазначити, що повний витяг надається виключно сторонам виконавчого провадження та формується за реєстраційним номером виконавчого провадження в Єдиному реєстрі та/або ідентифікатором доступу сторони до виконавчого провадження.Скорочений витяг надається на запити будь-яких фізичних та юридичних осіб та формується за найменування боржника юридичної особи, прізвищем, ім’ям, по батькові боржника фізичної особи-підприємця та/або ідентифікаційним кодом за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України боржника юридичної особи, реєстраційним номером облікової картки платника податків боржника фізичної особи – підприємця. 

   Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання витягів (повних чи скорочених) фізичним особам – боржникам не передбачено.  

    Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства  України.

   Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (1950 рік) та протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику як джерело права.

   Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно – Перший протокол; Конвенція). Держави-учасниці Конвенції зобов’язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

   ЄСПЛ виходить із того, що положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: (а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; (б) друге – стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; (в) третє – визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

  Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

 Відповідно до ч. 1. ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

 Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

 Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

 Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Доцільно зауважити, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем  за  місцем проживання,  перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (ч.1 ст. 20 Закону). 

Крім того, згідно п.3 ч.1 ст. 49 Закону передбачає, що закінчення виконавчого провадження відбувається у разі смерті боржника. 

  Згідно зі ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, і будь-яка заінтересована особа має право в порядку, визначеному законом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

   Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

  Згідно з  положень  роз’яснень, що містяться в Постанові № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна: у порядку цивільного судочинства захист майнових прав у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. 

  Спори про право цивільне, пов’язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. Позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном. 

   Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

 Відповідно до частини другої статті 114 ЦПК України позови про зняття арешту з нерухомого майна пред’являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

On Октябрь 19th, 2016, posted in: Блог Адвоката Пискун by
Разработка логотипа и дизайн Брендбук.