Доцільно зауважити, відповідно до ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (п.п. 2,3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна сторона з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3)призов або вступ працівника або власника  – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 119 даного Кодексу;

4) розірвання трудового договору з ініцітиативи працівника ст.ст.  38, 39, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.ст. 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироку суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7*1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам ЗУ “Про запобігання корупції”, встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

7*2) з підстав, передбачених ЗУ “Про очищення влади”;

8) підстави, передбачені контрактом.

У випадках, передбачених п.п. 7, 7*1 ч. 1 даної статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку передбаченому п. 7*2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному ЗУ “Про очищення влади”.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП).

Відносно виплати допомоги по безробіттю:

   Згідно ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі: “Закон”) допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в Державній службі зайнятості, як безробітної, крім осіб, які звільнені з останнього місця роботи за ст. 38 КЗпП (за власним бажанням, без поважної причини) або з підстав, передбачених п.п.п. 3,4,7,8 ст. 40 ст. 41, 43 КЗпП, яким виплата допомоги по безробіттю розпочинається з 91 календарного дня.

  Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до досягнення встановленого ст. 26 ЗУ “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” пенсійного віку), тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. Особам, звільненим з останнього місця роботи за угодою сторін або за власним бажанням без поважних причин, тривалість випалати допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ч. 5 ст.31 Закону скорочується на 90 календарних днів і не може перевищувати 270 календарних дні, а для осіб передпенсійного віку – 630 календарних днів протягом 2 років.

  Згідно ст.ст. 22,23 Закону застрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж 6 місяців за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу: до 2 років – 50%; від 2 до 6 років – 55%; від 6 до 10 років – 60%; понад 10 років – 70%.

  Застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі, який встановлюється Правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Доцільно зазначити, що допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством.

До