Про оскарження Ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство

  Відповідно до ч.2 ст.41 ГПК Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється  не  лише  на  правову  основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні  у  справі  «Zand  v.  Austria»,  висловлено думку, що термін  «судом,  встановленим  законом»  у  ч. 1   ст. 6 Конвенції передбачає  «усю  організаційну  структуру судів,  включно з […] питаннями,  що  належать  до  юрисдикції  певних  категорій  судів […]».

Згідно зі ст. 8 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

 Разом з тим, ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту: «Закон») передбачено, що сторонами у справі про банкрутство є забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

 Пункт 1 ст. 23 Закону встановлює порядок пред’явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Таким чином, статус  кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі апелянтом у даній справі, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства — Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема після визнання його вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

 Доцільно зауважити, що ст. 16 Закону, які встановлюють обмежене коло осіб, які беруть участь у підготовчому засіданні в якому за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд виносить ухвалу про порушення у справі про банкрутство. Такими особами є зокрема, заявник (кредитор або боржник) та боржник.

 Крім того, згідно положень Постанови  Пленуму ВСУ від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», а саме п. 12 зазначено юридичні   та   фізичні   особи,   акціонери,    учасники  господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство,  не  мають  права  на  оскарження  судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне   провадження   підлягають   припиненню    в    порядку, передбаченому  статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як  такі,  що  не  підлягають  вирішенню  в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.  

Вважаю за доцільне зауважити, згідно ст. 23 Закону Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Заява кредитора має містити:

  • найменування господарського суду, до якого подається заява;
  • ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
  • ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
  • розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);
  • виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;
  • відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;
  • перелік документів, які додаються до заяви.

До заяви в обов’язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

Господарський суд зобов’язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

 

On Ноябрь 1st, 2016, posted in: Блог Адвоката Пискун by
Разработка логотипа и дизайн Брендбук.