Про визнання права власності на земельну ділянку (належним чином не зареєстровано) в порядку спадкування

   Відповідно до ст.ст. 1258, 1261 ЦК України Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутністю заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

  Однак, якщо за час свого життя померлий/померла не встиг оформити в частині права власності на земельну ділянку за тих чи інших обставин.

  Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

  Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

 Статтею 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

  Пунктом 1 ч.2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

  Позови, що виникають з приводу  нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (ч.1 ст. 144 ЦПК України).

  Виходячи з вимог ст. 1268 ЦК України Позивач повинен бути,  спадкоємець, що прийняв спадщину. За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред’являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

 Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у  справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

 Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

On Ноябрь 2nd, 2016, posted in: Блог Адвоката Пискун by
Разработка логотипа и дизайн Брендбук.