Відповідно до ст. 1220 ЦК та ст. 249 ЦПК часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.
Часом відкриття спадщини посмертно реалібітованих осіб є день прийняття рішення районою комісією з питань поновлення прав реалібітованих про повернення майна реалібітованого або відшкодування його вартості спадкоємцям першої черги. Коло спадкоємців пергої черги визначається на день винесення цього рішення. Визнання особи безвісно відсутньою не відкриває спадщини.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч.2 ст. 1221 ЦК. Якщо спадкодавець має кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається місце реєстрації спадкодавця.
За наявності заповіту на все майно правило ч.2 ст. 1223 ЦК застосовується у разі неприйняття спадщини або відмови від спадщини усіма спадкоємцями за заповітом.
У разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма ч.1 ст. 1275 ЦК, відповідно до якої частка у спадщині, яку він має право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівно.
Якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч.1 ст. 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнення тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво.
До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов’язок відшкодовувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану ч.ч. 4, 7 ст. 376 ЦК.
Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки як забудовника входять до складу спадщини.
Відповідно до ст. 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереження її цільового призначення) при підтверджені цього права спадкодавця державним актом на право власності на земелю або іншим правоустановчим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Правило ст. 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власнсіть або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при надані, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.
Спадкодавець може передавати за заповітом частину належної йому земельної ділянки, тоді інша частина цієї ділянки спадкується за законом. У разі коли спадкодавець заповів всю земельну ділянку або її частину іншим особам, які не успадкували нерухоме майно, то спадкоємці мають право на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно та на частину ділянки, яка є необхідною для його обслуговування, незалежно від змісту заповіту.
За такими правилами здійснюється й перехід права на землю при спадкуванні прав на частину нерухомого майна, а якщо був установлений порядок користування ним – то з урахуванням цього порядку.
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
У разі смерті особи, якій були заподіяні збитки в результаті невиконання договору, до складу спадщини входить право на відшкодування як реальних збитків, та і упущеної вигоди ст. 22 ЦК. До спадкоємців переходить і право вибору способу відшкодування.
До складу спадщини входять майнові права інтелектуальної власності, чинні на час відкриття спадщини (право на отримання винагороди за використання твору, право на відтворення, опублікування і розповсюдження авторських творів, право на оформлення винаходу, корисної моделі тощо).
На вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (ст.1232 ЦК), а також витрат на охорону спадкового майна (ст. 1283 ЦК) не поширюються правила ст. 1281 ЦК про порядок і строки пред’явлення вимог кредитором спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов’язання спадкодавця. Тому на такі вимоги поширюється загальна позовна давність (ст. 257 ЦК). Вимоги про відшкодування зазанчених витрат можуть бути пред’явлені й до територіальної громади, яка стала власником спадщини, визнаної судом відомерлою.
Пленум ВСУ