Визначення умови і порядку виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому  виконанню  у  разі  невиконання  їх  у  добровільному порядку здійснюється на підставі Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту – «Закон»).  Статтями 1-3 Закону встановлено, що  виконавче   провадження  як  завершальна  стадія  судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)  – це сукупність дій органів і посадових осіб,  визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших  органів (посадових осіб),  які провадяться на підставах,  в межах повноважень та у  спосіб,  визначених  цим  Законом,  іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).  

  Примусове  виконання  рішень  покладається   на   державну  виконавчу  службу,  яка входить  до  системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні  виконавці, визначені Законом   України   «Про   державну   виконавчу  службу» (далі по тексту: державні виконавці).

За наявності обставин,  що ускладнюють виконання  рішення, або   у   разі   виконання  зведеного  виконавчого  провадження  у встановленому  Міністерством  юстиції   України   порядку   можуть утворюватися виконавчі групи,  до складу яких включаються державні
виконавці одного або кількох органів державної виконавчої  служби.
Рішення  судів  у  кримінальних провадженнях про конфіскацію,  спеціальну  конфіскацію  майна, арешт майна, а також рішення судів про  стягнення  активів  в  дохід  держави  та  про  арешт майна у позовних  провадженнях  у  справах  про  визнання необґрунтованими активів   та  їх  витребування  у  встановлених  законом  випадках виконуються  Національним  агентством  України з питань виявлення, розшуку  та  управління  активами,  одержаними  від корупційних та інших  злочинів.        

   У виконавчому документі зазначаються:

   1) назва   і  дата  видачі  документа,  найменування  органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і  номер  рішення,  згідно  з  яким  видано документ;

3)   повне   найменування   (для  юридичних  осіб)  або  ім’я (прізвище,  власне  ім’я  та  по  батькові)  (для  фізичних  осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце    проживання    чи   перебування   (для   фізичних   осіб), ідентифікаційний  код  суб’єкта господарської діяльності стягувача та  боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер  стягувача  та  боржника  (для  фізичних  осіб  –  платників податків)  або  номер  і  серія паспорта стягувача та боржника для фізичних  осіб  –  громадян  України, які через свої релігійні або інші   переконання  відмовилися  від  прийняття  ідентифікаційного
номера,  офіційно  повідомили  про  це відповідні органи державної влади  та  мають  відмітку в паспорті громадянина України, а також інші  дані,  якщо  вони  відомі  суду  чи  іншому органу, що видав виконавчий  документ,  які  ідентифікують стягувача та боржника чи можуть  сприяти  примусовому  виконанню,  зокрема, дата народження боржника    та    його   місце   роботи   (для   фізичних   осіб), місцезнаходження  майна  боржника,  рахунки  стягувача та боржника
тощо;   

    4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

 У  разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів,  а також  якщо  належить  передати майно,  що  перебуває  в  кількох місцях,  у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач,  а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення,  або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повинен бути підписаний  уповноваженою посадовою  особою  із  зазначенням  її  прізвища  та  ініціалів  і скріплений печаткою.  Скріплення  виконавчого  документа  гербовою печаткою є обов’язковим у разі,  якщо орган (посадова особа), якийвидав виконавчий документ, за законом зобов’язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

  Законом  можуть  бути  встановлені  також  інші  додаткові  вимоги до виконавчих документів (ст. 18 Закону).  В ст. 19 Закону передбачені підстави для відкриття виконавчого провадження, а саме державний виконавець відкриває  виконавче  провадження  на підставі  виконавчого  документа,  зазначеного  в  статті 17 цього Закону:  

1) за заявою стягувача або його  представника  про  примусове виконання рішення;

2) за  заявою  прокурора  у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;  

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на  підставі ухвали   про   надання  дозволу  на  примусове  виконання  рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.

 У заяві про  відкриття  виконавчого  провадження  стягувач вправі  зазначити  відомості,  що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню  рішення  (рахунок  боржника,  місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

У  заяві  про  відкриття  виконавчого   провадження   щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

  Під   час  пред’явлення  виконавчого  документа  або  його дубліката до виконання разом з ним подаються:

1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за  вироком  суду  –  копія  опису  майна  і копія вироку.  У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається  довідка про те, що опис майна не проводився;

2) у   разі   виконання  рішення  про  конфіскацію  майна  за постановою суду – копія протоколу  вилучення  майна,  що  підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;

3) у   судових   справах,   за   якими   застосовано   заходи забезпечення позовних вимог,  – копії документів, що підтверджують виконання  ухвали  суду про забезпечення позову,  у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

Місце виконання рішення:

     1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем  за  місцем проживання,  перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.  У разі якщо боржник є юридичною особою,  то виконання провадиться  за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.  Право  вибору  місця  виконання  між   кількома   органами державної  виконавчої  служби,  що  можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території,  на яку  поширюються  їх  функції, належить стягувачу.

 2. Виконання  рішення,  яке зобов’язує боржника вчинити певні дії,  здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

3. Державний  виконавець  вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення  на  кошти,  які  перебувають  на рахунках   та  вкладах  боржника  у  банках  чи  інших  фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на
території, на яку поширюється юрисдикція України.   

   4. У  разі  необхідності  перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території,  на яку не   поширюється   компетенція   державного  виконавця,  державний виконавець  може  своєю   мотивованою   постановою,   затвердженою начальником  відділу,  якому  він  безпосередньо  підпорядкований, доручити проведення  перевірки  вказаної  інформації  відповідному відділу державної виконавчої служби.  Державний виконавець відділу державної виконавчої служби,  якому доручено проведення  перевірки зазначеної  інформації,  у  разі  виявлення майна боржника повинен здійснити  його  опис  та  арешт.  Виконавчі  дії  за   дорученням проводяться  у  строк  не  пізніше  десяти  робочих днів з моменту надходження до відділу  державної  виконавчої  служби  відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому  винесено  цю  постанову.  За  результатами  проведених  дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

5. У разі якщо у процесі  виконавчого  провадження  державним виконавцем  отримано  документальне  підтвердження  про  зміну або встановлення місця  проживання,  перебування  чи  місцезнаходження боржника,  його майна,  місця його роботи на території,  на яку не поширюється компетенція державного виконавця,  та з’ясувалося,  що майно  боржника,  на  яке  можна  звернути стягнення,  відсутнє на території,  на яку поширюється компетенція  державного  виконавця, державний  виконавець  не  пізніше наступного дня з моменту,  коли йому  стали  відомі  зазначені  обставини,   надсилає   виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням  майна  боржника,  про  що повідомляє стягувачу.

6. У разі якщо у процесі виконавчого провадження з’ясувалося, що майна боржника,  на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для  задоволення  в  повному  обсязі  вимог  стягувача,  але майно боржника виявлено на території іншого органу державної  виконавчої служби,  державний  виконавець  звертає  стягнення на таке майно в порядку,  передбаченому цим Законом,  за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих  дій.  Про  вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові  такого  органу.  У  разі  якщо  стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій  на території  іншого  органу  державної виконавчої служби,  державний виконавець звертає стягнення на  наявне  майно  боржника  і  після розподілу   стягнутих   коштів,  якщо  їх  обсяг  недостатній  для задоволення в повному обсязі вимог стягувача,  надсилає виконавчий документ    до    органу    державної    виконавчої    служби   за місцезнаходженням іншого майна боржника.
Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної  виконавчої  служби  до  іншого,  від  одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Спори  про  місце  здійснення  виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.    

   Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки:

     1) посвідчення комісій по трудових спорах,  постанови судів у справах про адміністративні  правопорушення  та  постанови  органів (посадових    осіб),    уповноважених    розглядати   справи   про адміністративні правопорушення, – протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи – протягом  року,  якщо  інше  не передбачено законом.

2. Строки,   зазначені   у   частині   першій   цієї  статті, встановлюються для:

1) виконання судових рішень – з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку,  встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення,  а в разі якщо  судове рішення  підлягає  негайному  виконанню,  – з наступного дня після його постановлення;

2) виконання рішень комісій по трудових спорах – з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

3) інших   виконавчих   документів  з  наступного  дня  після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

 3. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах  про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я,  втратою годувальника тощо)  можуть бути  пред’явлені  для виконання протягом усього періоду,  на який присуджені платежі.

 4. Строки пред’явлення  виконавчих  документів  до  виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

  Згідно ст. 51 Кримінального Кодексу України до покарань у вигляді позбавлення волі відносяться: арешт, обмеження волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Звернення стягнення на заробітну плату боржника, який відбуває покарання:

 1. Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, здійснюється з усієї суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком.

 2. Із заробітної плати засуджених, які відбувають покарання у виді   позбавлення  волі,  а  також  з  осіб,  які  перебувають  у наркологічних    відділеннях    психіатричних    диспансерів    та стаціонарних  лікувальних  закладах,  відрахування  здійснюється з усієї суми заробітної плати  без  урахування  відрахувань  витрат, пов’язаних з їх утриманням у таких закладах (ст.71 Закону).

 Доцільно зауважити, що умови і порядок оплати праці осіб, позбавлених волі, визначаються кримінально-виконавчим законодавством України. 

  Відповідно до статті  121 Кримінально-виконавчого кодексу України: особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують комунально-побутові та інші надані послуги.

Відшкодування засудженими витрат на послуги, визначені у частині першій цієї статті, провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами провадяться у порядку, встановленому законом.

  У разі втрати (пропуску строку) виконавчого документу Стягувачем з ПОВАЖНИХ  причин (обставин), статтею 24 Закону передбачено порядок поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання, а саме:

1. Державний виконавець відмовляє у прийнятті до  провадження виконавчого   документа,   строк   пред’явлення   для  примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

2. Стягувач,  який пропустив строк  пред’явлення  виконавчого документа  до  виконання,  має  право  звернутися  із  заявою  про поновлення строку пред’явлення  до  суду,  який  видав  виконавчий документ,  або  до  суду  за місцем виконання.  Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

3. Для   інших   виконавчих   документів   пропущений   строк поновленню не підлягає.