Правове регулювання питання: ЗУ “Про альтернативну (невійськову) службу” (далі – “Закон”), Постанова КМУ від 10.11.1999 р. № 2066 Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування ЗУ “Про альтернативну (невійськову) службу” (далі – “Постанова”).

  Порядок проходження альтернативної служби передбачений Розділом ІІІ Закону.

 Статтею 15 Закону передбачено, що трудові відносини між громадянином, який проходить альтернативну службу, та підприємством, установою, організацією здійснюються на підставі письмового строкового трудового договору і регулюються законодавством про працю, за винятками, передбаченими цим Законом.

 Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП).

 Відповідно до п. 33 Постанови строк альтернативної служби становить 18 місяців, а для осіб, які мають повну вищу освіту, тобто закінчили вищі заклади освіти ІІІ та IV рівня акредитації (інститут, консерваторію, академію, університет з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра), – 13,5 місяців.

  Доцільно зауважити, початком альтернативної служби вважається день, коли громадянин фактично приступив до роботи на підприємстві, в установі. організації, визначений наказом про прийняття на роботу (п. 34 Постанови).